четверг, 29 октября 2020 г.

 

Автори — читачам,

або читати ніколи не пізно !

Інформаційно-просвітницьку акцію «Автори — читачам!» з метою популяризації читання друкованого слова провели під час осінніх шкільних канікул учасники гуртка «Школа успіху» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 з Харкова. Подарували бібліотеці-філії № 11 Холодногірського району свіжі випуски найстарішої обласної газети Харківщини «Трибуна трудящих» із дебютними публікаціями наших молодих авторів.

Саме такі заходи створюють справжній діалог поколінь, коли можливо налагодити зворотний зв’язок між авторами і читачами. Аналогічні ідеї популяризації читання радо підтримують у колективі бібліотеки. Адже уважний читач помітить цікаву думку, записану великими літерами на вікні біля входу до будівлі. «ЧИТАТИ НІКОЛИ НЕ ПІЗНО, а якщо пізно — увімкни лампу…»

Дуже позитивні враження залишилися після того як для наших авторів Людмила Тимофєєва, завідувачка бібліотеки-філії № 11 Холодногірського району провела ознайомчу екскурсію. Вона розповіла багато цікавого про сучасне життя знаної і популярної бібліотеки Холодногірського району міста Харкова, яку серед читачів просто називають бібліотекою Толстого. Тут відбувається чимало виставок, творчих зустрічей та інших різних заходів. Адже сьогодні бібліотека є не просто територією зберігання книжкової продукції, а ще й місцем для зустрічі і спілкування різних особистостей, своєрідним осередком культури. Водночас пані Людмила наголосила на важливості постійного читання заради обізнаності і формування ерудиції, що дуже важливо не лише для майбутніх журналістів, але й для кожної сучасної людини.

На завершення мені захотілося додати коментар, в якому наша авторка Марина Харченко ділиться своїми враженнями після відвідання бібліотеки. Але коли особисто його прочитав, то був настільки сильно й позитивно емоційно вражений, що зрозумів і одразу відчув, що її публіцистична мініатюра не залишить нас байдужими. Бо по суті та за змістом є окремим цікавим твором, який ви теж зможете почитати в окремій публікації без купюр мовою оригіналу…

Саме в такі моменти не лише з офіційних наукових джерел, але й із самої практики життя переконався у тому, що сучасна медіаосвіта, яку ми популяризуємо серед молоді, у контексті громадянської освіти сьогодні є важливим фактором розвитку особистості, дієвим чинником становлення демократичного суспільства. А читання книжок, газет, журналів, тобто друкованого слова, формуватиме культурну людину із розвиненим критичним мисленням.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Школа успіху» Центру дитячої та юнацької творчості № 5, м. Харків

Фото автора









                                                                               *** 

Библиотека как дом,

тихо и уютно в нем!

Сегодня я побывала в прекрасной библиотеке имени Л. Н. Толстого. У меня остались классные впечатления от ее посещения. Раньше я думала, что ходят в подобные места лишь какие-то заучки, зубрили. Только для того, чтобы взять книгу для прочтения, но я ошибалась. Да, книгу, конечно же, можно взять, чтобы почитать дома или в поездке. Но это далеко не весь функционал библиотеки. Ведь библиотека как дом. Бабушкин дом, в котором всегда уютно. Мягенькое кресло, чай на столе, книга в руках... Уютно же, не так ли?

А если вы не любитель посидеть в одиночестве, то можно позвать друзей, поиграть в настольные игры, посмотреть фильм. Также в библиотеке Толстого имеется пианино, на котором можно сыграть свою любимую композицию, например Бетховена «К Елизе». Эта незабываемая мелодия как раз дополнит атмосферу творчества и разбавит тишину.

Приходите, не стесняйтесь! Никто не останется равнодушным, ведь это место превосходное, тихое и такое уютное. Меня очень впечатлило!

Марина Харченко, юнкор кружка «Школа успеха» Центра детского и юношеского творчества № 5, г. Харьков

Фото автора







воскресенье, 11 октября 2020 г.

 

На всеукраїнському конкурсі відзначили старшокласниць

Учасники програми позашкільної освіти з гуртка «Точка зору» як автори доволі активно розвиваються у журналістському напрямку. І нерідко разом з їхнім наставником Л. В. Гапєєвим беруться за написання досить складних дорослих тем. Цього разу наші старшокласниці Катерина Псарьова і Дар’я Бацько, які вже виступали на сторінках улюбленої «Трибунки», взяли участь у другому Конкурсі студентських журналістських робіт «Права людини в медіа: від розуміння до змін».

Загалом на конкурс було подано понад 170 робіт від студентів 25 університетів та нашого журналістського гуртка «Точка зору». Це були аудіо, відеороботи, графіка та статті. Організаторами конкурсу виступили Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Центр прав людини ZMINA та Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії. Мета проекту ― сприяти якісним змінам у журналістській освіті, стимулювати розвиток медіадіяльності на цінностях прав людини.

Спершу усі подані студентські роботи оцінювала комісія редакція видання Zmina.info, команда «Real Stories Production» та фахівці з ПРООН. Вони переглядали усі надіслані твори відповідно до визначених критеріїв ― це професіоналізм, змістовність і повнота викладу матеріалу, жанрова відповідність, формулювання заголовку або назви сюжету. А ще брали до уваги відповідність кожної роботи темі конкурсу, оригінальність авторського задуму, актуальність провідної ідеї та аргументованість позиції, чутливість лексики, використання засобів художньої виразності, впливовість матеріалу.

Окрім переможців-студентів (із повним списком можна ознайомитися за посиланням https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/presscenter/articles/2020/human-rights-for-media-student-contest-results-announced.html) у номінації «письмові роботи» було нагороджено сертифікатом учасниці Катерину Псарьову та дипломом переможця Дар’ю Бацько, якій також вручено цінні призи від оргкомітету конкурсу.

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» Центру дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міськради








четверг, 8 октября 2020 г.

 

Не оцінюйте людей, а цінуйте їх!

З нагоди суспільно значимих дат — всесвітнього Дня миру, Міжнародного дня проти насильства та Дня українського козацтва під час заняття гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ № 5 на базі 126-ї Харківської школи провели відкритий урок громадянської освіти для старшокласників на тему «Які є цінності сучасної людини?»

Глобальні проблеми людської цивілізації, екологічні виклики сучасності, мир і безпека у глобальному та локальному контексті, толерантність і норми міжнародного права, інформаційна складова безпеки сучасної України, права та обов’язки людини у суспільстві та державі. Ці та інші актуальні питання стали не просто складовою частиною інтерактивного обговорення серед старшокласників, але й послугували поштовхом до креативних малюнків. Під час таких відкритих занять підлітки мають можливість відчути себе більш дорослими і розкутими, не формально висловитися на різні суспільно важливі теми за допомогою власних зображень та міні-текстів, що іноді нагадують сучасний колаж. Поки одні ще створюють свої сюжети, інші учасники ігрового прес-клубу зачитують уривки творів із газет чи книжок, інших інформаційних джерел.

Інноваційність таких заходів, без сумніву, розвиває основи критичного мислення серед учасників старшого шкільного віку. А креативність спілкування із аудиторією, формування серед молоді комунікативних компетентностей, (насамперед йдеться про вміння позбавлятися стереотипів та практику культурного діалогу), є запорукою розвитку дієвої педагогіки 21-го століття, практично зорієнтованої на пошук загальнолюдських цінностей. Саме це є запорукою життєвого успіху сучасної молодої людини, яка вже сьогодні налаштована на подальше навчання упродовж життя…

Дійсно, різних цікавих і несподіваних, креативних ідей виникає дуже багато. Але, через обмеженість часу, маємо не оминути увагою ті, які найбільше вражають і не залишають нас байдужими.

Особисто мене як дорослого глядача, модератора і педагога дуже вразила одна фраза, зображена скромним автором, який побажав не називати свого справжнього імені. Так, великими літерами, що чимось нагадують певні філософські ідеї, на міні-плакаті упевнено написано: «Не оцінюйте людей, а цінуйте їх!» Бо, на думку автора іншого контурного малюнку, який не випадково процитував легендарного письменника і неординарну особистість А. Екзюпері, ми відповідальні за тих, кого приручили…

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ № 5

фото автора










среда, 7 октября 2020 г.

 

Чому ми любимо

українські книжки?

Виховання патріотизму варто починати змалечку, з любові до української книжки. Саме тому з нагоди Дня українського козацтва учасники гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5 разом із 4-класниками 136-ї Харківської школи взяли участь у дитячих позашкільних літературних читаннях на тему «Чому ми любимо українські книжки?»

Запланована виховна бесіда плавно перейшла у неформальні діалоги педагога із молоддю, яка виявила зацікавлення сюжетами україномовних книжок. Виявляється, тяжіння до українського літературного середовища в дітях є, але розвивається по-різному. В одних воно проявляється більш активно, якщо батьки читають казки чи оповідання українських авторів. А інші відверто говорять про те, що під час домашнього читання частіше слухають російськомовні сюжети.

Особливий інтерес серед запропонованої україномовної літератури викликали такі твори як «Небезпечна спадщина» (автор Андрій Кокотюха), «Дівчинка, яка рятувала книжки» (автор Клаус Гагеруп, переклад з норвезької Наталії Іваничук, ілюстрації Лізи Айсато) та «Обережно!» (Усе, що має знати дитина, щоб безпечно бавитися вдома, автор Гжегож Касдепке). До речі, цей україномовний переклад твору Г. Касдепке із серії «Нова дитяча книга» цілком підходить для виховання серед дітей культури побуту. Дійсно, говорячи словами героя сюжету, життя ― класна штука, а людина все життя вчиться. І куди не треба сунути пальці тепер діти краще знатимуть… А от про сучасне ставлення дітей до книжки можна дізнатися із сюжету «Дівчинка, яка рятувала книжки». Це водночас весела і сумна історія, за словами одного із учасників дитячих позашкільних літературних читань.

Втім, відповідь на ключове запитання «Чому ми любимо українські книжки?» тепер варто пошукати дітям із батьками під час домашнього читання та спілкування…

Леонід Гапєєв, керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5

Фото автора







среда, 30 сентября 2020 г.

 


Мандри Україною

Моє цікаве й незабутнє літо

Літо 2020-го було дуже спекотне, сонячне, квітуче — незабутнє! Дуже хотілося би поділитися своїми враженнями, хоча б у кількох словах.

За ці три місяці я встигла побувати в Херсонській області на Арабатській стрілці. Туди люди приїздять відпочити, поніжитися у пісочку, приймаючи сонячні ванни. А ще поплескатися в Азовському морі, якщо ви звичайно любите медуз. На початку літа їх там немає. Медузи починають припливати в кінці першого місяця — червня. А ось у серпні їх там дуже багато. Але це нам з сім'єю не завадило гарненько відпочити і набратися сил.

Інша одна моя поїздка цього літа була в маленьке містечко у Сумській області, це Лебедин. Хтось скаже, що не варто відвідувати такі міні-міста, бо там немає чого подивитися, хіба що на місцевих п'яниць і напіврозвалені будинки. Але нi, під час мого відвідування, я не бачила нічого подібного. Звісно, може і є пару напіврозвалених будинків, але, повірте, у великих містах вони теж є. Лебедин може похвалитися своєю природою. Він насичений безліччю хвойних дерев, і це створює чудовий аромат хвої, який приємно відчувати кожним подихом. Ще одним плюсом є те, що в цьому містечку, як на мене, дуже чисте повітря, завдяки тим деревам. Та й люди там не злі, а навпаки, добрі та привітні, ніколи не відмовлять у допомозі. Раджу з'їздити в це маленьке, але дуже цікаве й прекрасне місто.

А як ви провели своє літо? Сподіваюся, то був ваш час цікавого, корисного і змістовного відпочинку, і ви встигли відволіктися від школи? Тоді з новими силами вирушаймо до світу нових знань. Удачі та успіхів усім нам!

Марина Харченко,

гурток «Школа успіху» ЦДЮТ № 5, м. Харків

фото автора





четверг, 13 августа 2020 г.

 

Молодь

проти насильства

Чому я проти насильства ?

Найвищою цінністю будь-якої держави є людина, її життя і здоров’я, честь, і гідність, недоторканність та безпека. Але у світі постійно відбуваються війни, дискримінація, приниження гідності людини та порушення її прав і свобод. Прояви насильства порушують права людини, принципи демократичного суспільства. Коли насильство чиниться поруч з нами, ми можемо зупинити його. Але іноді ми не усвідомлюємо, що втягнуті в коло насильства, бо можемо не знати, що певні насильницькі акти щодо нас порушують наші права, честь та гідність, не знаємо своїх прав, як захистити себе.

Найнебезпечнішим насильством вважається домашнє. Воно має довготривалий за часом характер. Така форма насильства може бути скоєна стосовно дитини, що надалі зруйнує її психіку, деформує особистість дитини та формує озлоблення до оточення, іноді навіть стає причиною суїцидів. Тому проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою.

Як повідомляє МОЗ України, в Європі приблизно 25% жінок страждають від фізичного або сексуального насильства. Особи, які зазнали насильства, частіше мають порушення психічного здоров’я (депресивні стани, схильність до суїциду), проблеми пов’язані з сексуальним та репродуктивним здоров’ям, схильність до алкоголізму. Кожен рік страждає дуже велика кількість жінок, і це переросло вже у норму. Багато жінок просто бояться подзвонити у поліцію, а під час самоізоляції кількість жертв стало більше.

Але так бути не повинно. Ми маємо поважати жінок.

Тому я проти насильства!

Катерина Псарьова,

гурток «Точка зору» ЦДЮТ №  5, м. Харків


среда, 12 августа 2020 г.

 

Думки вголос

проти насильства,

або остаточні висновки ―

на розсуд читачеві

Тема профілактики і протидії різним видам та проявам насильства, особливо сьогодні, є дуже популярною та актуальною. Останні місяці, особливо під час дії карантину у світовому та українському контексті випадків насильства не поменшало, а навпаки стало більше.

Хоча  у більш легкі часи за останні роки держава Україна доволі непогано просувається вперед у контексті вдосконалення відповідного законодавства у цій сфері. Та, на превеликий жаль, закони громадянами не виконуються. Чому так сталося, і взагалі, чому молодь сьогодні виступає проти усякого прояву насильства?

Про це та інше розмірковує наша авторка Катя Псарьова. Цього разу ми подаємо для читачів блогу її статтю мовою оригіналу так би мовити на роздум читачеві. Адже мова спілкування із читачем може бути різною (головне, щоби коректно і толерантно), при цьому оригінал мови спілкування, на думку психологів, більш розкриває автора і потенційного співрозмовника. Бо є такі речі, про які не завжди говоримо…

Варто замислитися над тим, що кожен із нас може зробити на своєму особистому рівні, а можливо і на рівні суспільства й держави, для того, аби люди активніше задіяли певні механізми соціально-правового захисту особи від усякого насильства.

З позиції педагога, думаю, варто починати досліджувати цю проблему із її переосмислення. Напевно, авторка свідомо не робить остаточних висновків, аби штучно не нав’язувати якусь окрему думку чи позицію. Отож, тут вдало використано прийом для дискусії. Бо кожен з нас має самостійно замислитися над запитанням: чому саме виступає проти насильства? Без сумніву, авторка залишила таке право для спокійних роздумів, інакше кажучи, на розсуд читачеві…

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5, м. Харків

                                                                             *** 

НАСИЛИЕ

в мире равноправных…

Тема насилия всегда была актуальной, но за время карантина эта проблема стала еще более важной. На фоне самоизоляции по всему миру участились случаи домашнего насилия. В странах ЕС, где карантин ввели раньше, чем в Украине, еще в марте зафиксировали рост семейного беззакония. Уже за первую неделю после введения карантина в некоторых странах Евросоюза число случаев бытового насилия увеличилось на треть. Во Франции количество обращений выросло на 30%. В Великобритании количество женщин, убитых мужем дома, выросло втрое, а количество звонков на горячие линии – почти вполовину. В Италии 8 – 15 марта количество обращений относительно домашнего насилия на 55% превышало показатели за ту же неделю прошлого года.

Пандемия внутри пандемии

Как утверждает Доминика Стояноска, руководительница Офиса ООН «Женщины в Украине», количество звонков на горячую линию по предотвращению домашнего насилия с начала карантина выросло на 30%. По ее словам, во время вынужденной изоляции женщины страдают и от повседневного давления, и от неравномерного разделения труда. Опрос социологической группы «Рейтинг» показал, что во время изоляции женщины выполняют больше домашней работы.

Вот, что рассказала Стоянская Hromadske International: «Мы говорим, что пандемия ставит всех в одинаковую ситуацию, но это на самом деле не так. Потому что влияние на женщин и мужчин разное, мы видим это вместе с тем, как распространяется болезнь. Домашнее насилие раньше называли пандемией. Теперь это пандемия внутри пандемии». Но Екатерина Павличенко, заместительница министра внутренних дел, в комментарии hromadske утверждает, что в марте роста количества вызовов полиции из-за домашнего насилия не было. А еще Екатерина Павличенко отмечает, что, возможно, увеличение количества обращений не фиксируют, потому что в условиях карантина обидчик всегда находится рядом и не дает возможности позвонить в полицию. Но в Украине также существует огромное проблематика с тем, что люди часто умалчивают о фактах домашнего насилия (https://www.unn.com.ua/ru/news/1838091-domashnye-nasilstvo-v-ukrayini-u-politsiyi-naveli-motoroshnu-statistiku ). Такая же ситуация существует не только в Украине (подробнее: https://hromadske.ua/ru/posts/pandemiya-vnutri-pandemii-kak-karantin-v-ukraine-vliyaet-na-domashnee-nasilie).

Масштабная проблема

По данным ООН, порядка 90% пострадавших от домашнего насилия в Украине — это женщины. Именно поэтому часто в контексте этой темы используют термин гендерно обусловленное насилие. Мужчины тоже могут страдать от домашнего насилия, но это случается реже, чем с женщинами. Под насилием стоит понимать не только избиения или изнасилование, но и другие виды. Это экономическое насилие, то есть, финансовый контроль и ограничения, а также — психологическое насилие: давление, угрозы, унижения, запугивания и манипуляции. За свою жизнь физическое либо же другое насилие хотя бы раз переживала каждая четвертая украинка в возрасте от 15 лет и старше, а это около 67%. Вслух о своей проблеме осмеливается рассказать только одна из трех женщин. «Одна из главных проблем — это толерирование насилия на социально-культурном уровне. Убеждения, что домашнее насилие — это „нормально“, потому что так было раньше. Это невидимое страдание: в первую очередь, эмоциональное и психологическое, а не только физическое», — говорит посол Канады в Украине Лариса Галадза.

Как реагирует правительство

Еще в 2017 году был принят закон о предотвращении и противодействии домашнему насилию. Но на самом деле, я думаю, мало кто читал его. Поэтому пользы как таковой это не приносило. И 1 января 2020 года в силу вступил другой закон о социальных услугах. Он был принят еще в ноябре прошлого года и регламентирует предоставление социальных услуг людям, которые находятся в сложных жизненных обстоятельствах. В частности, и тем, кто столкнулся с домашним насилием и насилием по половому признаку. Отдельные услуги предоставляет и Министерство юстиции. С 2013 года в Украине заработала система бесплатной правовой помощи разным категориям населения, в том числе — пострадавшим от домашнего насилия. В 2018-м запустили бесплатную вторичную правовую помощь (https://nv.ua/ukraine/events/domashnee-nasilie-90-zhenshchin-v-ukraine-molchat-poziciya-i-deystviya-vlastey-novosti-ukrainy-50073009.html).

Проблема насилия сегодня стала еще более остросоциальной. А что думаете Вы по поводу насилия и как готовы бороться с этим ?

Екатерина Псарёва, участница кружка «Точка зрения» ЦДЮТ № 5,

г. Харьков