Молодь

проти насильства

Чому я проти насильства ?

Найвищою цінністю будь-якої держави є людина, її життя і здоров’я, честь, і гідність, недоторканність та безпека. Але у світі постійно відбуваються війни, дискримінація, приниження гідності людини та порушення її прав і свобод. Прояви насильства порушують права людини, принципи демократичного суспільства. Коли насильство чиниться поруч з нами, ми можемо зупинити його. Але іноді ми не усвідомлюємо, що втягнуті в коло насильства, бо можемо не знати, що певні насильницькі акти щодо нас порушують наші права, честь та гідність, не знаємо своїх прав, як захистити себе.

Найнебезпечнішим насильством вважається домашнє. Воно має довготривалий за часом характер. Така форма насильства може бути скоєна стосовно дитини, що надалі зруйнує її психіку, деформує особистість дитини та формує озлоблення до оточення, іноді навіть стає причиною суїцидів. Тому проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже гострою.

Як повідомляє МОЗ України, в Європі приблизно 25% жінок страждають від фізичного або сексуального насильства. Особи, які зазнали насильства, частіше мають порушення психічного здоров’я (депресивні стани, схильність до суїциду), проблеми пов’язані з сексуальним та репродуктивним здоров’ям, схильність до алкоголізму. Кожен рік страждає дуже велика кількість жінок, і це переросло вже у норму. Багато жінок просто бояться подзвонити у поліцію, а під час самоізоляції кількість жертв стало більше.

Але так бути не повинно. Ми маємо поважати жінок.

Тому я проти насильства!

Катерина Псарьова,

гурток «Точка зору» ЦДЮТ №  5, м. Харків

 

Думки вголос

проти насильства,

або остаточні висновки ―

на розсуд читачеві

Тема профілактики і протидії різним видам та проявам насильства, особливо сьогодні, є дуже популярною та актуальною. Останні місяці, особливо під час дії карантину у світовому та українському контексті випадків насильства не поменшало, а навпаки стало більше.

Хоча  у більш легкі часи за останні роки держава Україна доволі непогано просувається вперед у контексті вдосконалення відповідного законодавства у цій сфері. Та, на превеликий жаль, закони громадянами не виконуються. Чому так сталося, і взагалі, чому молодь сьогодні виступає проти усякого прояву насильства?

Про це та інше розмірковує наша авторка Катя Псарьова. Цього разу ми подаємо для читачів блогу її статтю мовою оригіналу так би мовити на роздум читачеві. Адже мова спілкування із читачем може бути різною (головне, щоби коректно і толерантно), при цьому оригінал мови спілкування, на думку психологів, більш розкриває автора і потенційного співрозмовника. Бо є такі речі, про які не завжди говоримо…

Варто замислитися над тим, що кожен із нас може зробити на своєму особистому рівні, а можливо і на рівні суспільства й держави, для того, аби люди активніше задіяли певні механізми соціально-правового захисту особи від усякого насильства.

З позиції педагога, думаю, варто починати досліджувати цю проблему із її переосмислення. Напевно, авторка свідомо не робить остаточних висновків, аби штучно не нав’язувати якусь окрему думку чи позицію. Отож, тут вдало використано прийом для дискусії. Бо кожен з нас має самостійно замислитися над запитанням: чому саме виступає проти насильства? Без сумніву, авторка залишила таке право для спокійних роздумів, інакше кажучи, на розсуд читачеві…

Леонід Гапєєв,

керівник гуртка «Точка зору» ЦДЮТ № 5, м. Харків

                                                                             *** 

НАСИЛИЕ

в мире равноправных…

Тема насилия всегда была актуальной, но за время карантина эта проблема стала еще более важной. На фоне самоизоляции по всему миру участились случаи домашнего насилия. В странах ЕС, где карантин ввели раньше, чем в Украине, еще в марте зафиксировали рост семейного беззакония. Уже за первую неделю после введения карантина в некоторых странах Евросоюза число случаев бытового насилия увеличилось на треть. Во Франции количество обращений выросло на 30%. В Великобритании количество женщин, убитых мужем дома, выросло втрое, а количество звонков на горячие линии – почти вполовину. В Италии 8 – 15 марта количество обращений относительно домашнего насилия на 55% превышало показатели за ту же неделю прошлого года.

Пандемия внутри пандемии

Как утверждает Доминика Стояноска, руководительница Офиса ООН «Женщины в Украине», количество звонков на горячую линию по предотвращению домашнего насилия с начала карантина выросло на 30%. По ее словам, во время вынужденной изоляции женщины страдают и от повседневного давления, и от неравномерного разделения труда. Опрос социологической группы «Рейтинг» показал, что во время изоляции женщины выполняют больше домашней работы.

Вот, что рассказала Стоянская Hromadske International: «Мы говорим, что пандемия ставит всех в одинаковую ситуацию, но это на самом деле не так. Потому что влияние на женщин и мужчин разное, мы видим это вместе с тем, как распространяется болезнь. Домашнее насилие раньше называли пандемией. Теперь это пандемия внутри пандемии». Но Екатерина Павличенко, заместительница министра внутренних дел, в комментарии hromadske утверждает, что в марте роста количества вызовов полиции из-за домашнего насилия не было. А еще Екатерина Павличенко отмечает, что, возможно, увеличение количества обращений не фиксируют, потому что в условиях карантина обидчик всегда находится рядом и не дает возможности позвонить в полицию. Но в Украине также существует огромное проблематика с тем, что люди часто умалчивают о фактах домашнего насилия (https://www.unn.com.ua/ru/news/1838091-domashnye-nasilstvo-v-ukrayini-u-politsiyi-naveli-motoroshnu-statistiku ). Такая же ситуация существует не только в Украине (подробнее: https://hromadske.ua/ru/posts/pandemiya-vnutri-pandemii-kak-karantin-v-ukraine-vliyaet-na-domashnee-nasilie).

Масштабная проблема

По данным ООН, порядка 90% пострадавших от домашнего насилия в Украине — это женщины. Именно поэтому часто в контексте этой темы используют термин гендерно обусловленное насилие. Мужчины тоже могут страдать от домашнего насилия, но это случается реже, чем с женщинами. Под насилием стоит понимать не только избиения или изнасилование, но и другие виды. Это экономическое насилие, то есть, финансовый контроль и ограничения, а также — психологическое насилие: давление, угрозы, унижения, запугивания и манипуляции. За свою жизнь физическое либо же другое насилие хотя бы раз переживала каждая четвертая украинка в возрасте от 15 лет и старше, а это около 67%. Вслух о своей проблеме осмеливается рассказать только одна из трех женщин. «Одна из главных проблем — это толерирование насилия на социально-культурном уровне. Убеждения, что домашнее насилие — это „нормально“, потому что так было раньше. Это невидимое страдание: в первую очередь, эмоциональное и психологическое, а не только физическое», — говорит посол Канады в Украине Лариса Галадза.

Как реагирует правительство

Еще в 2017 году был принят закон о предотвращении и противодействии домашнему насилию. Но на самом деле, я думаю, мало кто читал его. Поэтому пользы как таковой это не приносило. И 1 января 2020 года в силу вступил другой закон о социальных услугах. Он был принят еще в ноябре прошлого года и регламентирует предоставление социальных услуг людям, которые находятся в сложных жизненных обстоятельствах. В частности, и тем, кто столкнулся с домашним насилием и насилием по половому признаку. Отдельные услуги предоставляет и Министерство юстиции. С 2013 года в Украине заработала система бесплатной правовой помощи разным категориям населения, в том числе — пострадавшим от домашнего насилия. В 2018-м запустили бесплатную вторичную правовую помощь (https://nv.ua/ukraine/events/domashnee-nasilie-90-zhenshchin-v-ukraine-molchat-poziciya-i-deystviya-vlastey-novosti-ukrainy-50073009.html).

Проблема насилия сегодня стала еще более остросоциальной. А что думаете Вы по поводу насилия и как готовы бороться с этим ?

Екатерина Псарёва, участница кружка «Точка зрения» ЦДЮТ № 5,

г. Харьков